28 квітня відповідно до річного плану було проведено 

батьківські збори "Виховання самостійності дітей у подальшому перебуванні в ЗДО".

Зустріч відбулася в он-лайн режимі

           

Одним із умінь, яким треба навчити дитину, є самоорганізація – усвідомлена та раціональна організація своєї діяльності. Це вміння дитини без зовнішнього контролю, допомоги і стимуляції з боку дорослого організовувати свою діяльність і досягати поставлених цілей. Розвиток самоорганізації пов’язаний із формуванням у дитини в старшому дошкільному віці важливого психічного новоутворення – довільності психічних процесів. На цьому етапі дитина набуває змогу: сприймати та розуміти завдання; планувати свою діяльність; здійснювати самоконтроль діяльності та самооцінку. Найпершою ланкою для розвитку самоорганізації є самостійність дитини. Говорячи про самостійність як про важливу особистісну рису, дитячі педагоги та психологи мають на увазі: вміння діяти без допомоги оточуючих; здібність до прийняття рішень та усвідомлення відповідальності за їх наслідки; вільний прояв своєї думки та позиції, незалежно від можливої реакції інших людей. Самостійність дитини, звичайно, відносна, але вона зароджується в ранньому дитинстві. Перші самостійні дії поступово удосконалюються і ускладнюються під час ігор, занять, спілкування. До досягнення 3-річного віку дитина має оволодіти елементарними навичками самообслуговування: їсти, одягатися та роздягатися, вмиватися, складати речі та іграшки. Також в цей період дитина потребує деяких проявів свободи вибору, а саме: одежі чи іграшок для прогулянки, улюбленого посуду для їжі, улюблених місць для дозвілля на вулиці. Виховання самостійності у дітей 3-4 років полягає в тому, щоб підтримати бажання проявляти свою незалежність та відтворювати епізоди із дорослого життя. Дитина потребує залучення до щоденних справ, які з допомогою казок та ігор трансформуються у захоплюючи пригоди.

Поради батькам: Як привчити дитину до самостійності

Не квапте малюка, дозвольте йому самому зробити будь-що.
Підтримуйте ініціативу – хваліть за будь-які прояви самостійності.
Створіть безпечне середовище для розвитку. Замість того, щоб регулярно обмежувати дії дитини заборонами, приберіть всі потенційно небезпечні предмети з дитячого простору.
Дозвольте дитині самостійно робити вибір, не забуваючи про відчуття міри.
Визнайте право на помилку, не сваріть в разі невдачі.
Дайте зрозуміти, що будь-яка дія має свої наслідки.
Використовуйте вербальне підкріплення та вірте у свого малюка.
Запасіться терпінням та на власному прикладі демонструйте бажані приклади поведінки.
Не забувайте про ключовий принцип, яким варто керуватися при вихованні цілісної та самостійної особистості, – не «замість дитини», а «разом із дитиною».